У три роки розумовий розвиток дитини набагато відрізняється від дворічної: діти у переважній більшості гарно розмовляють реченнями, у них розвивається логічне мислення, деякі ходять у садок і адаптовуються до суспільства, вчаться самостійності. У дітей якраз активно розвивається світосприйняття, формується характер, який надалі важко змінити.
Чому багато батьків зустрічаються з поняттям кризи 3 років їхньої дитини?
У три роки криза обумовлена тим, що у дитини формується поняття самосвідомості, переходить на новий етап психологічного розвитку. Дитина усвідомлює своє «я», перестає говорити про себе в третій особі, починає розуміти власні бажання. Дитина наче хоче самостійності, проте розуміє, що багато речей їй не під силу, такі протиріччя призводять до інколи неадекватної поведінки. Дитина стає агресивною, заперечує всі прохання батьків, від яких хоче психологічно відокремитися.
Як правильно поступати батькам у вихованні 3-річної дитини?
Одні батьки намагаються не реагувати й переступають межу вседозволеності, тільки, щоб дитина не капризувала. Обмеження для дитини мають бути, але не у категоричній формі. Потрібно вміти примати рішення дитини, але вносити у них корективи, м’яко пояснювати що можна і що неможна. Дякувати за те якщо дитина вас послухала, щоб вона відчувала свою корисність, свою особистість.
Як зробити, щоб криза 3 років не переросла в нелегкий характер дитини?
Потрібно розуміти що в кожному віці є своя задача. Завдання дітей віку від 3 до 6 років – це навчиться досягати своїх маленьких цілей. Коли мама і тато проявляють цікавість до дитини, допомагають в певних процесах, про які дитина просить, то криза не буде відчутною. Наприклад:
Буває така ситуація, що купують батьки іграшку для дитини та бажають йому допомогти розібратися в ній, і самі все зроблять, ще й пограються нею, з того всього дитина злиться, кидає ту іграшку і втрачає інтерес.
Або дитина щось малює чи ліпить, мама підійде і замість того, щоб підказати певні моменти, сама сяде і завершить почату дитиною роботу. Що буде після цього? Швидше за все плач і крик. Дитина сваритиме маму, що вона їй зробила все те так, що це її був задум, т. д.
Не перешкоджайте дитині у початій нею роботі до завершення її, проте підказуйте і допомагайте в тих моментах, в яких вона до вас звернулась. В іншому випадку розвиватиметься впертість, дратівливість.
Як справитись з істериками дитини?
Істеричний крик – це спосіб досягнення своєї мети дітьми. Завдання батьків – дотримується основних правил: не кричати самим, не піддаватись на провокації. Дитина не влаштовує сцен, якщо вона одна в кімнаті, їй для цього потрібен глядач або слухач. Якщо мама після крику дитина доб’ється чого хотіла, то закріпить таку модель поведінки. Для цього відправте дитину в іншу кімнату, щоб вона подумала над своїм вчинком. Повірте, через хвилину буде тишина і дитина повернеться до вас, ніби нічого й не було. В цей час перемикніть її увагу на щось інше та цікаве, щоб не повертатись до причини істерики.
Дещо важче впоратися з істерикою на вулиці. Серед людей некомфортно і стидно багатьом батькам за поведінку дитину і вони бояться вживати заходів, переживають, чи правильно зрозуміють оточуючі. Потрібно подолати цей страх. Але люди живуть своїм життям, а ви своїм. Якщо дитина зрозуміє, що може маніпулювати вами на вулиці, істерити, то так і робитиме.
Як довго триває криза трьох років у дітей?
Насправді потрібно розуміти, що криза трьох років це умовне поняття, деякі батьки від року намагаються виховувати непростих гіперактивних дітей, а деякі батьки не помічають часу, коли дитина встигла вирости. Не завжди кризовий період настає у три роки, деякі діти тільки в три роки починають говорити. Залежить багато від середовища, ситуації в сім’ї, дитсадку. Якщо завдання цього дитина у три роки починає формувати своє «я», прагне часткової самостійності, то батькам потрібно допомогти їй, криза буде нетривалою. Якщо не розуміти завдання віку і весь час перешкоджати такому самостійному росту і розвитку особистості, тоді ми будемо говорити про те, що завдання не вирішується і значить він може бути більш тривалим і більш вираженим.
Як правильно звертатись до дитини, яка перебуває у «КРИЗОВОМУ ПЕРІОДІ»?
По-перше, потрібно запитати «що ти хочеш?», підтримати думку та вибір дитини, звісно, якщо все в розумних межах. Якщо ні, запропонувати кілька інших варіантів. Потрібно допомогти дитині сформувати свою самостійність, тому що в 14 років, наприклад, це буде важче. Причина криється в тому, що в силу якихось особливостей мама перешкоджала самостійному розвитку дитини в три роки.
Без криз прожити неможливо і коли слово криза асоціюють з чимось негативним – це неправильно, оскільки криза виникає тоді, коли стару модель поведінки вже використовувати не ефективно, а нова ще не побудована. Через це виникає ситуація незрозумілості, батькам потрібно змінювати підхід до дитини, через це виникає напруження між дитиною та дорослими.
