Вже десь після досягнення дитиною, 1,5 рочки Ви починаєте знайомитися з її темпераментом: може бути спокійною, послушною, сором’язливою, а може бути навпаки – надто вередливою, гіперактивною, з якою важко справлятись. Темперамент у певній мірі залишається, але формується дитина як особистість під впливом зовнішнього середовища, а саме батьків. Наслідують дітлахи багато в чому своїх маму і тата, вчаться бути чуйними, самостійними, відповідальними, працьовитими також у них.
Показуйте власними вчинками і поведінкою, як потрібно поводитись, а не просто диктуйте правила.
Як поводитись із дитиною?
Найперше – показуйте свою любов. Якщо Ваше чадо приходить до Вас і просить ласки – погладьте, поцілуйте, скажіть гарні слова. Любові забагато не буває, і не треба думати, що таким чином дитина виросте надто розбещеною. Проте, коли дитина зробила щось погане, тоді потрібно досить різким тоном пояснити в чому вона не права. Часто батьки ігнорують погану поведінку своїх дітей у ранньому віці, через що потім їх перевиховати і пояснити стане набагато важче.
Поводьтеся з дитиною як окремою дорослою особистістю: дякуйте за певну дію і використовуйте слово «будь ласка», і «молодець» за добрі вчинки і послушність. Пояснюйте навіть річній дитині, яка не все розуміє, що правильно, а що – ні.
Пам’ятайте, завжди в усьому є межа, і якщо вже надто часто за елементарні речі хвалити дитину, то втратиться значення похвальних слів.
Важливо разом з чоловіком встановити певні правила поведінки, що можна, а що неприпустимо, і чітко дотримуватись їх. Якщо дитина свідомо зробила щось погане, і мама насварила, то батько має підтримати маму, а не шкодувати дитину і навпаки.
З 1,5-річного віку дитина починає усвідомлювати, що вона – окрема особистість, її час привчати до самостійності.
Показуйте приклад як слід умиватися зранку, як підмести сміття з підлоги, поскладати іграшки. Говоріть усе серйозним тоном як з дорослою людиною, дозвольте прийняти самостійне рішення щодо того, наприклад, яку футболку купити, куди піти гуляти, як провести вихідні. Разом потрібно погратися з малечею, приділити увагу, коли вона звертається. Таке відношення до себе дитина відчуває, усвідомлює, що вона потрібна, любима, і це її робить впевненою в собі, в середовищі інших діток, не боїться висловити свою думку.Не можна казати “Мені не до тебе”, “Відстань, чого причепився”, тощо. Ви таким чином тільки відштовхуватимете її від себе, ніякі іграшки, ніхто не замінить уваги і любові мами чи батька, а привертають тоді діти до себе увагу, роблячи шкоду.
Виховання «вредних» дітлахів.
Інколи агресивні вперті діти не піддаються на вмовляння батьків, не слухають вказівок, роблять те, що їм заманеться. Батькам часто «вривається терпець» і вони карають малюків грубими методами, ляпасами. Це є крайніми мірами, і батькам слід запам’ятати, що такий вид покарання вчить дитину, що домагатися свого можна силою, яку він застосовуватиме проти інших дітей. Найкраще заставити малюка протягом 15 хв. постояти у куті і ні з ким не розмовляти, заставити попросити вибачення і пообіцяти більше так не робити. Покарання має бути відразу після поганого вчинку і не потрібно відкладати його на потім. Не дозволяйте малюкам добиватися свого криком, поганою поведінкою, оскільки це стане основним методом маніпуляції батьками.
В любому випадку під час покарання дитина має зрозуміти, що саме її погані вчинки, а не вона сама приносить шкоду, і вам не подобається. Не можна ніколи вживати таких фраз: «Як ти мені набрид», «Від тебе одні проблеми», тощо. Малюки сприймають все надто буквально і їхня психіка надто вразлива. В майбутньому такі діти часто стають закомплексовані, з заниженою самооцінкою, а все – через необережно сказані мамою слова.
Завжди ставте себе на місце своєї дитини, подивіться на світ її очима і багато в чому Ви зрозумієте її цікавість до предметів, яких вона ніколи не бачила, до іграшок чужих дітей, чи до яскравих товарів на полицях магазину, де часто діти в істериці просять батьків купити щось.
