Практично всі батьки стикаються з такою проблемою поведінки їхніх маленьких діток як напади істеричного крику, коли дитина не хоче нічого чути і бачити, просто кричить, або ж взагалі падає на землю, жбурляє іграшками та іншими предметами.
Щоб правильно відреагувати на таку поведінку свого чада, потрібно знати причину істерики. Її умовно можна поділити на дві групи:
Дитина втомлена, як кажуть, сама не знає чого хоче. Наприклад, коли дитина погано спала обідом, то ввечері буде капризувати, плакати, буде надмірно збудженою. Або ж після довгої прогулянки, свята, де малеча була активною, витратила багато енергії, то також, коли прийдеться йти додому, чи прийде час сну, може бути реакція істеричного крику. Така поведінка більш властива дітям до 3 років, коли вони ніби і розуміють батьків, але до кінця не усвідомлюють що можна, що неможна, коли варто відпочити, поїсти і т. д.
Другою причиною істерики у дітей, які знають чого хочуть, аналізують ситуацію, спосіб досягнути своєї мети таким чином. Вона характерна для дітей після 3-річного віку, і часто пов’язана з кризою 3 років.
Юні маніпулятори, коли побачать, що істерика допомагає «отримати своє», то починають використовувати її в своїх цілях. Як поводитись в одному і другому випадку, розберемось детальніше.
Якщо істерика виникає на тлі перевтоми, намагатися не порушувати режиму дня, вчасно годувати дитину, вкладати спати, гуляти на вулиці. Також різко не потрібно дитину забирати з майданчика, де вона весело проводить час, оскільки крик і сльози гарантовані. Починайте готувати дитину ще за 15 хвилин до того, що потрібно йти додому, зробіть певну послідовність дій: починайте збирати іграшки, попросіть, щоб дитина вам допомогла, попрощатися з іншими дітками, дайте дитині ключик, щоб вона сама його в замок дверей засунула, похваліть за це. Також якщо капризуля категорично не хоче йти додому, пообіцяйте, що вдома разом ще пограєтесь улюбленими іграшками, включите улюблений мультфільм. Дитині потрібно багато говорити і пояснювати, щоб вона сама прийшла до тої думки, що треба послухати маму чи тата.
Старшим діткам потрібно дати зрозуміти, що на істерику ви не піддаєтесь, не реагуєте, і будете розмовляти тільки спокійним тоном. Потрібно говорити дитині, що Ви прекрасно розумієте її бажання, але через те, те і те, не можливо зараз його здійснити. Проте при нагоді, якщо вона буде чесною і слухняною, постараєтесь.
Також, знаючи вже характер дитини, спробуйте завчасно переключати увагу дитини, зацікавлювати іншими речами, щоб уникнути істерики. Це стосується, наприклад, походу в магазин. Оминайте відділи з іграшками та солодощами, яких не можна дитини їсти, натомість дайте корзину і просіть складати туди продукти, які потрібно для дому, на касі дайте можливість розрахуватись. Дитина відчуватиме себе на рівні з дорослими, не буде мати можливості задуматись над іншими справами.
Як реагувати на істерику?
Як ми вже говорили, якщо метою істерики є досягнути своєї цілі, то ігнорування інколи приведе до ще більшого крику дитини, яка намагатиметься вивести з себе маму чи тата. Особливо в громадському місці батьки ніяковіють від такої поведінки своєї дитини і не контролюють своїх емоцій.
Якщо ви відвернулися від своєї дитини, і робите вигляд, що не дивитеся в її сторону і не чуєте, а всередині ви напружені, дитина відчуває внутрішній стан батьків і на зло дратуватиме ще більше, тому цей спосіб ігнорування не завжди діє.
Як варіант, дитину можна взяти на руки, посадити в візочок і мовчки піти додому. Вдома спокійно сісти і пояснити ситуацію. Або, щоб відразу не зірватися, негативні емоції направити в інше русло. Багатьом жінкам особливо допомагає прибирання в домі, яке діє як заспокійливе. Півгодини займіться хатніми справами, тоді спокійно говоріть з дитиною.
Поступово, до 4-5 років істерики перестають бути засобом маніпуляції, дитина росте і краще усвідомлює свої вчинки, вчиться висловлювати свої думки і бажання.
