Зробіть так, щоб не тільки ви, але й ваша дитина змогла дати відсіч хуліганам в небезпечний момент.
Для початку визначтеся, з якого віку чадо здатне наодинці мандрувати вулицями? За якими маршрутами, на транспорті чи поки що тільки пішки? Запитайте себе, чи знає дитина свій район, домашню адресу, стаціонарний номер телефону, мобільні номери батька та матері? Чи знає вона, як поводитися з незнайомцями, куди та до кого звернутися за допомогою при загрозі нападу? Саме ці питання потрібно вирішувати насамперед, говорячи про самозахист для дитини. І лише потім – як саме вона повинна захищати себе в бійці.
Взагалі, самозахист для дітей – це дуже обширна тема, і якщо ви хочете всерйоз в неї зануритися, то рекомендую прочитати кілька книг: «Безпека вашої дитини», автор — М. Філімонов, і «Самозахист в міських джунглях», автори — М. Степанов, О. Майоров. Тим часом, спираючись на ці чудові книги, дамо кілька простих рекомендацій:
- Віддайте дитину до спортивної секції. Підійде будь-яка, зовсім не обов’язково, щоб чадо займалося єдиноборствами. Спорт подарує вашій дитині міцне здоров’я, силу та впевненість у собі.
- Зрозумілою мовою опишіть синові/доньці всі можливі небезпеки на вулиці. Не драматизуйте, не звалюйте все до купи та не наганяйте жаху – надайте ключову інформацію. Дитину слід поінформувати, але не залякати.
- Навчіть дитину користуватися смартфоном не тільки для того, щоб грати чи сидіти в інтернеті, а ще й для виклику екстрених служб і вас, звісно. Перевіряйте баланс на рахунку (у себе також) і будьте завжди на зв’язку. Жодна ділова зустріч не повинна заважати вам відповідати на дзвінок дитини.
- Поясніть, хто такий незнайомець. М. Філімонов дав дуже вдале визначення: «Це людина, яку не знаєш ти та не знають твої батьки». Тож навчіть свою дитину не розмовляти з незнайомими людьми. У всякому разі, не відповідати на їхні спроби встановити контакт.
- Покажіть, хто з незнайомих дорослих може допомогти в разі надзвичайної ситуації: люди в формі (поліція, військові), охорона супермаркетів, касири магазинів, аптекарі. В силу особливостей професії це, як правило, відповідальні люди, готові прийти на допомогу.
Тепер про прикладні техніки самозахисту, яким ви можете навчити свою дитину.
- Визволення від захватів. Хапайте дитину за руки – нехай виривається в сторону великого пальця. Хапайте за одяг, за шию. Навіть за волосся. Поясніть чаду, як потрібно звільнятися.
- Покажіть, як жорстко та різко бити «футбольним ударом» в гомілку. Граєте з сином в футбол? Тож нехай робить свою найкращу подачу «щічкою» хулігану в гомілку. Одягніть захисний щиток на гомілку – продається у спортивних магазинах. Прив’яжіть боксерську лапу до ноги. Поставте подушку в кінці кінців. І нехай чадо тренується. Вдарив – і тікати.
- Вчіть кусатися і дряпатися. До того ж не тільки дівчинку – а й хлопця. Підійде та ж сама подушка чи боксерська груша. Можете намотати на руку рушник і схопити свого учня.
- Якщо ваша дитина вже достатньо доросла (це тільки вам вирішувати) – вчіть атакувати очі, горло та пах нападаючого. Це ваша відповідальність: майте на увазі, що під час нападу маніяка, педофіла ваша дитина не повалить його поставленою на кікбоксингу двійкою або гарним ап-чагі. Не кине його через стегно і не заломить його кисть. Таке буває лише в фільмах. Серйозно віднесіться до підготовки дитини до самозахисту.
- Вчіть кричати та тікати. Це, мабуть, найважливіше, якщо напад уже відбувся. Нехай кричить: «Я тебе не знаю, ти не мій тато. Допоможіть!» Можете репетирувати конкретні фрази та крик – тільки намагайтеся не робити цього на публіці.
Бережіть своїх близьких.
