Майже кожній мамі доводиться переживати період, коли малюк пробує її «на міцність». Дитина кусається і дивиться — а як відреагує мама. Що робити в цьому випадку? Ображатися і плакати, «Тиснути на совість»? Давати здачі, щоб розуміла, що поганий вчинок карний?
У спілкуванні з дитиною є один вкрай важливий момент: ви з малюком начебто завжди на одній хвилі — граєте в одну гру, читаєте одну книгу. Але водночас «ватажок зграї», який у вирішальний момент скаже своє рішуче слово — не дитина, а тато, мама, старші діти. Грань між «ми з тобою з однієї зграї» і «я — ватажок зграї» дуже тонка і вміння безпомилково визначати її — це і є педагогічна майстерність. Спробуймо вловити цю тонку грань на прикладах.
Малюк, відстоюючи своє право на володіння машинкою (кубиком, книжкою) несподівано і боляче кусається.
Варіанти поведінки батьків:
- Мама гірко «плаче», намагаючись розбудити в малюку жалість і розуміння неправильності свого вчинку. А дитина, прекрасно розуміючи, що перед ним — театр, а не справжні почуття (дітей не можна обдурити й нам, дорослим, давно пора прийняти цю думку і не вправлятися в цій сумнівній майстерності, бо, дитина вирішує, що мамині сльози — частина гри. І знову кусається. Мало того — «грає» таким же чином з однолітками.
- Мама «дає здачу», тобто теж кусає дитину, щоб вона зрозуміла, що біль іншій людині завдавати не можна. Можливо, кусати маму малюк перестане. Але в його підсвідомості міцно вкорениться думка про те, що кусатися в принципі можна, адже це робила мама! Просто це особливий тип відносин, який застосовується нечасто, але в принципі — припустимо. Самий плачевний результат такого виховання — дитина буде кусати (бити й взагалі всіляко ображати) тих, хто слабший, хто у відповідь не зробить того ж.
- Правильна поведінка: мама, помітивши бажання малюка вкусити її, робить все можливе, щоб не допустити цього. Опускається з дитиною на один рівень і, дивлячись в очі, спокійним голосом вимовляє: «Ні!» Або «Не потрібно так робити!» Після цього потрібно відразу ж перемикнути увагу карапуза на щось інше. Фраза повинна бути короткою, спокійною і наповнена сили. Величезне значення має інтонація слів, в ній одночасно повинна відчуватися воля дорослої людини й ніжна любов матері.
