Самотність – це заслужений відпочинок, щастя чи наше суворе покарання? Чому ми її відчуваємо і як навчитися з нею жити?
Ще не зустрічалися люди, які у своєму житті жодного разу не відчували самотність. Звичайно, кожен її розуміє по-своєму: для одних – це покарання. Вона уявляється полярним полюсом, похмурою осінню і безвихіддю в закритому приміщенні. Для інших – це свобода, спроба відгородитися від брехні, лицемірства і безглуздих інтриг. Яке воно насправді?
Самотність зовні чи всередині
Для декого складно витримати усамітнення навіть на короткий час. Вони постійно шукають нових знайомств, щоб не бути на самоті. Найчастіше такі люди бажані в будь-якому суспільстві. Для них поняття “самотність” має тільки зовнішній відтінок – нікого немає поруч, значить – я один.
Дехто свідомо намагається відгородитися від оточуючих, щоб побути наодинці з собою. Таким складно витримувати натовп народу, який галасує навколо і відволікає від особистих думок. Для них самотність уявляється, як тимчасова і бажана відсутність людей. І проблема не в тому, що занадто багато людей поруч, а в тому, що немає жодного однодумця. Такі індивіди відчувають самотність навіть тоді, коли поруч перебуває коханий чоловік, вірні друзі та колеги по роботі. У таких випадках самотність стає моментом відчаю.
Чому ми відчуваємо самотність?
Негативні почуття усамітнення приходять із нудьгою. Для чого нам потрібні люди навколо нас? Для того, щоб розважали, ділили з нами горе, щастя, дали можливість виговоритися, чимось поділитися і дізнатися щось нове.
Самотність асоціюється з нудьгою. Ви маєте стати цікавими самі для себе і тоді Ви позбудетеся нудьги. Запам’ятайте, без нудьги немає самотності.
То чому нам не розвіяти себе самотужки й перестати ходити в пригніченому стані? Заведіть собі хобі, яке б приносило внутрішнє задоволення.
Розберіться в собі
Побути наодинці з собою допомагає розібратися з внутрішнім своїм “Я”. Використовуйте цю мить самотності для того, щоб осмислити минуле, зрозуміти свої проблеми й ухвалити рішення як уникнути помилок у майбутньому.
Вийти із суспільства для переоцінки внутрішніх цінностей необхідно, нехай навіть на годину. Адже так людина зможе повернутися на доріжку колишнього життя і повернути його на колію щасливих подій.
Причини самотності
Є люди дуже сором’язливі й для них завести нове знайомство стає непосильним завданням. Вони просто не вміють знайомитися, хоч і були б раді підійти до компанії та поводитися так, ніби з усіма знайомі сто років. Не всі оточуючі розуміють таких “сором’язливих”. Іноді здається, що такі люди надто горді, щоб заговорити зі звичайними громадянами. Тому їх обходять стороною.
У таких випадках можемо побажати тільки знайти сили, щоб навчитися знайомитися і швидко знаходити спільну мову з оточуючими. Що простіше ми дивимося на світ – то легше нам жити в цьому світі.
Іноді в житті трапляються негаразди, і негативний досвід переростає в комплекс. Тоді ми боїмося знову відчути біль від нерозуміння, знедоленості або бути осміяним. У ролі захисту наростає маска байдужості, агресії та відчуження. Не бійтеся бути вразливим, бійтеся більше ніколи себе не проявити.
Є люди, яким дуже складно просити про допомогу і підтримку у важкі хвилини. Їм важко від того, що люди не помічають їхніх проблем, не пропонують допомогу, а тим часом людина згорає від самотності та сором’язливості. Тут знову варто пересилити себе і поговорити з близькими. Зробіть перший крок, решта відбудеться за інерцією: самотність відступить, адже дорогі люди завжди раді надати справжню допомогу в будь-яких ситуаціях.
Позбутися самотності – це данина моди чи власне бажання?
Бути аби з ким – безумство. Ще Омар Хайям говорив, що оточення потрібно обирати ретельно – краще залишитися одному, ніж бути з ким попало.
Якщо причиною самотності стала неможливість виговоритися, тоді не забувайте заходити в гості до родичів, звертатися до знайомих, друзів, зустрічних, у найгіршому разі.
Однак нам потрібно більше. Ми бажаємо мати поруч із собою споріднену душу, надійну людину, яка не зрадить і якій можна буде довірити будь-які секрети, яка завжди зрозуміє і ніколи не засудить.
Ми хочемо, ми бажаємо, але скільки самі можемо дати? Зазвичай, коли чогось потребуємо, ми думаємо, де це взяти, але нам рідко спадає на думку, що варто зробити, щоб бажане прийшло в руки. Що Ви можете запропонувати людині для того, щоб вона захотіла з Вами ділити всі прикрощі й біди? Подумайте над цим питанням.
Кожна людина має низку своїх проблем, свої потаємні сторони, які вона боїться відкрити суспільству, але так хоче висловити. Не всі ті, хто оточує, є близькими по духу, тому знайти ще одну людину для спілкування – не означає знайти позбавлення від самотності.
Постарайтеся не тільки зустріти споріднену людину, а й стати також спорідненою для неї.
Самотність як грань свободи
Еволюція нагородила нас суспільством, яке оточує кожного, хто читає цей текст. Воно має свої правила, моралі та цінності. Ми, як частина соціуму, зобов’язані їх виконувати, поводитися відповідним чином і постійно озиратися на правильність своїх дій.
Позбавлення від навантаження з чужих поглядів, проблем і думок – ось чим ще може стати самотність. Те, що стає тягарем для соціально спрямованої людини, стає звільненням від стомлення суспільством.
Людина в суспільстві
Природою в кожному закладена потреба висловлювати про когось турботу. Тож, щоб позбутися самотності, піклуйтеся про своїх батьків, дітей, чоловіка, друзів, заведіть кошеня чи акваріумних рибок. Реалізуйте свій потенціал опікуна хоча б у малій частині, тоді Ви відчуєте себе щасливішими.
Не намагайтеся відгородитися від усього світу, він все одно прорве всі Ваші оборони. Приймайте проблеми оточуючих і тоді вони не зможуть залишити Вас одного. Допомагайте один одному і тоді Ви ніколи не опинитеся без допомоги. Краще будьте своїм серед чужих і ніколи не почувайтеся чужим серед своїх!
